В Міжнародний день рідної мови нагадаємо, що слово Боже найкраще сприймається і розуміється рідною мовою. Бо сказав же апостол Павло: «Коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним» (1 Кор. 14: 14). Мова прокладає людині шлях до Господа. Бог промовляє до нас рідною, зрозумілою нам мовою.

Молитва рідною мовою лине від самого серця, вона справді торкається душі, глибинно і щиро. Саме така молитва є живою і дієвою – коли ми розуміємо та відчуваємо кожне слово, яке промовляємо. Рідна мова – це ключ до нашої духовної свободи, тож маємо його берегти і не дати вкрасти ворогу.

Про рідну мову можна говорити і писати дуже багато, вона поєднує минуле з сучасним, викарбовує майбутнє й забезпечує буття нації. Коли зникає рідна мова – розчиняється і народ. Згадаймо слова славної Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову».

Тож бережімо нашу мову, плекаймо її, захищаймо. Заради нашого народу, заради свободи і справедливості. І нехай допоможе нам в цьому Господь.

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)